Був це відступ від своїх творчих принципів чи художник щиро помилявся — залишається лише здогадуватися. Він був геніальним митцем, талановитим учнем Адальберта Ерделі. Йому, вихідцеві з трудових верств, довелося подолати немало перешкод, що стояли на шляху до великого мистецтва. У 1927 році Коцка вступає до Ужгородської півчо-учительської семінарії, де Ерделі викладав рисунок. Його вплив виявився настільки могутнім і вирішальним, що молодий Коцка обирає нелегкий шлях художника.
Навчання в Публічній школі малювання у відомих майстрів Ерделі та Бокшая, наполеглива натхненна робота над собою дала в'щчутні наслідки. У 1931 різці Коцка успішно закінчує семінарію і йде вчителювати у с. Тихий на Верховині. Згодом була служба в Чехословацькій армії в чині лейтенанта кавалерії. 31937 по 1940 роки працював учителем у селах Кам'яниця та Сімер Перечинського
району. Робота вчителем у гірському карпатському селі відіграла визначальну роль у формуванні світогляду митця, допомогла пізнати життя народу.
Улюбленими персонажами художника були його учні та селяни Тихого. Як згадують колеги-митці, Коцка був небайдужий до жіночої краси, а тому не випадково у його творчості центральне місце займає образ краянки-верховинки. На думку мистецтвознавців, основним досягненням творчості Коцки є його наполегливі пошуки і знахідки ідеального образу закарпатської жінки, які виявилися в серії робіт художника (йдеться про його "Гуцулок" та "Дівчат").
Твори майстра 30-х років стали подією в закарпатському живописі того часу. Вже 1933 року відбулася персональна виставка робіт А.Коцки та А.Борецького, тепло зустрінута публікою та
критикою. Через два роки відкрилася персональна виставка Коцки, що також мала гучний успіх та закріпила за автором репутацію одного з найталановитіших живописців Закарпаття.
За характером свого обдарування він, швидше, не жанрист, а портретист, для котрого найважливіше — пластично-живописне вирішення теми, приховані глибини психології людської особистості. Його портрети того часу хвилюють і зворушують гостротою, глибоко емоційним ставленням художника до своїх моделей ("Старий", 1931, "Гуцулка", 1941).
За результатами Всеугорської виставки образотворчого мистецтва, що відбулася 1939 року, Андрій Коцка нагороджений стипендією для навчання в Академії образотворчого мистецтва в Римі під керівництвом професора Ф.Ферраці. Це красномовний факт, що засвідчує неабиякий талант художника. Після повернення з Італії в 1942 році він знову повертається на роботу в школу.
